УГОДА

 між Урядом України і Урядом Турецької Республіки про морське торговельне судноплавство

(Анкара, 27 листопада 1996 року)

 

(Угоду ратифіковано Законом
N 1684-IV від 20.04.2004 )

 

(Із змінами внесенними Протоколом до Угоди
від 19.06.2003)

 

Уряд України і Уряд Турецької Республіки, надалі Договірні Сторони,

 

бажаючи розвивати морське торговельне судноплавство між двома країнами на засадах рівності і взаємної вигоди,

 

а також з метою подальшого розвитку міжнародного торговельного судноплавства на засадах принципів свободи мореплавства,

 

погодились з нижченаведеним:

 

Стаття 1

 

Метою цієї Угоди є:

 

регулювання і розвиток взаємовідносин між двома державами в сфері торговельного судноплавства,

 

забезпечення тісного співробітництва в сфері торговельного судноплавства,

 

уникнення дій, що завдають шкоди нормальному розвитку міжнародних морських перевезень,

 

заохочення до використання існуючих суднобудівних та судноремонтних потужностей обох країн,

 

сприяння загальному розвитку торговельних і економічних відносин між двома державами.

 

Стаття 2

 

У цій Угоді:

 

1. Термін "судно Договірної Сторони" означає будь-яке судно, що зареєстроване на території цієї Сторони і несе її прапор згідно з її законами.

 

Цей термін, однак, не включає:

 

військові кораблі, або інші цивільні судна, які збудовано або/й використовувано за некомерційними призначеннями, рибальські судна.

 

2. Термін "член екіпажу судна" означає капітана чи будь-яку особу, яка дійсно зайнята під час рейсу на борту судна виконанням обов'язків, що пов'язані з експлуатацією й/або обслуговуванням судна і чиє ім'я включено в суднову роль.

 

Стаття 3

 

1. Дана Угода застосовується на території, яка включає територіальні води України з одного боку і на території, яка включає територіальні води Турецької Республіки з другого боку.

 

2. Кожна Договірна Сторона забезпечує суднам іншої Договірної Сторони таке ж відношення, яке вона забезпечує своїм власним суднам у частині: вільного доступу в порти, використання портів для навантаження і розвантаження вантажів і для посадки і висадки пасажирів, здійснення звичайних комерційних операцій і користування всіма послугами для мореплавства.

 

3. Положення пункту 2 цієї Статті:

 

а) не поширюються на порти, закриті для заходу іноземних суден;

 

б) не поширюються на види діяльності, що зарезервовані кожною з Договірних Сторін для своїх організацій і підприємств, зокрема національний каботаж, буксирування, рятівництво, морська допомога, риболовство включаючи океанське;

 

в) не зобов'язують Договірну Сторону поширювати на судна іншої Договірної Сторони винятки з правил обов'язкової лоцманської проводки, що надаються своїм власним суднам;

 

г) не торкаються правил в'їзду і перебування іноземців.

 

Стаття 4

 

Договірні Сторони вживають у межах своїх законів і портових правил усіх можливих заходів для скорочення перебування суден у своїх портах і спрощення адміністративних, митних і карантинних формальностей чинних у цих портах.

 

Стаття 5

 

1. Документи, що підтверджують національність суден, обмірні свідоцтва та інші суднові документи, видані й/або визнані однією з Договірних Сторін, визнаватимуться іншою Договірною Стороною.

 

2. Судна кожної з Договірних Сторін, забезпечені обмірними свідоцтвами, виданими у відповідності з міжнародною Конвенцією про вимір суднового тоннажу 1969 року або діючими законами, звільняються від повторного вимірювання тоннажу в портах іншої Договірної Сторони. У випадку зміни системи виміру тоннажу однією з Договірних Сторін вона інформує іншу Договірну Сторону про зміни з метою впровадження рівних умов.

 

      Стаття 6

 

1. Кожна з Договірних Сторін визнає посвідчення особи моряка, належним чином видане компетентними владами іншої Договірної Сторони членам екіпажу, що є громадянами цієї Договірної Сторони, і надає власникам таких документів права, що передбачені положеннями Статей 7 та 8 (згідно нової нумерації) цієї Угоди.

 

Такими посвідченнями особи моряка є:

 

для України - "Посвідчення особи моряка"

 

для Турецької Республіки - "Книжка моряка"

 

2. Положення Статей 7 та 8 цієї Угоди застосовуються відповідно до будь-якої особи, яка є членом екіпажу судна однієї з Договірних Сторін, але не є громадянином цієї Договірної Сторони і є власником посвідчення особи моряка у відповідності з положеннями міжнародних конвенцій.

 

(Із змінами внесенними Протоколом до Угоди
від 19.06.2003)

 

   Стаття 7

 

1. Члени екіпажів суден однієї Договірної Сторони, які мають посвідчення особи моряка, зазначені в Статті 6 цієї Угоди, можуть без візи тимчасово сходити на берег протягом терміну перебування судна в порту держави іншої Договірної Сторони, за умови, що прізвища цих осіб включені до суднової ролі та передані капітаном судна компетентним портовим владам згідно діючих правил в цьому порту.

 

2. Під час сходження на берег та поверненні на судно члени екіпажу повинні дотримуватися національного законодавства та відповідних правил країни перебування.

 

(Доповнено Протоколом до Угоди
від 19.06.2003)

 

 

  Стаття 8

 

1. Власники документів, зазначених у Статті 6 цієї Угоди, мають право в'їжджати на територію іншої Договірної Сторони як пасажир, чи від'їжджати до будь-якої іншої країни за наявності дозволу цієї країни, будь-яким транспортним засобом, з метою посадки на своє судно або пересадки на інше судно, прямувати транзитом для посадки на своє судно в іншій країні чи репатріації або у випадку надзвичайної необхідності чи в будь-якому іншому випадку за згодою відповідних органів цієї Договірної Сторони.

 

2. У будь-яких випадках, зазначених в цій Статті, члени екіпажу повинні мати візу іншої Договірної Сторони, яка видається компетентними органами в найкоротший термін. Ці моряки також повинні забезпечити фінансове покриття дорожніх витрат.

 

3. Якщо член екіпажу, якій має посвідчення особи, зазначене в Статті 6 цієї Угоди, сходить на берег в порту іншої Договірної Сторони з причини стану здоров'я або з інших причин, які є прийнятними для відповідних влад цієї Договірної Сторони, останні надають зазначеній особі необхідний дозвіл на перебування на її території у випадку госпіталізації та повернутися до країни свого походження або прямувати в інший порт посадки будь-яким видом транспорту.

 

4. Без шкоди для положень Статті 7 цієї Угоди, а також положень цієї Статті, на територіях держав Договірних Сторін застосовуються норми національного права щодо в'їзду, перебування та виїзду іноземців.

 

5. Кожна з Договірних Сторін залишає за собою право відмовити у в'їзді і/або перебуванні на своїй території будь-якій особі, що має посвідчення особи моряка, зазначене в Статті 6, але яку вона вважає небажаною.

 

(Доповнено Протоколом до Угоди
від 19.06.2003)

 

 

Стаття 9

 

1. Правоохоронні органи Договірних Сторін не будуть приймати до розгляду позови, які виникають з угоди найму в ролі члена екіпажу судна іншої Договірної Сторони без згоди компетентної дипломатичної й/або консульської посадової особи цієї іншої Сторони.

 

2. У випадку, якщо член екіпажу судна однієї Договірної Сторони здійснить злочин на борту судна, що знаходиться в порту іншої Договірної Сторони, влада цієї іншої Договірної Сторони не буде переслідувати його без згоди компетентної дипломатичної й/або консульської офіційної особи країни прапора судна, якщо, на думку згаданої влади:

 

а) наслідки злочину не розповсюджуються на територію держави, в якій знаходиться судно;

 

б) злочин не порушує громадський порядок держави та її безпеку;

 

в) злочин за законами цієї держави не розглядається як тяжкий злочин;

 

г) злочин не здійснено проти будь-якої особи, крім членів екіпажу цього судна.

 

3. Положення пункту 2 цієї Статті не обмежує права контролю і розслідування, які влада кожної Договірної Сторони має згідно свого законодавства.

 

Стаття 10

 

1. Якщо судно однієї з Договірних Сторін зазнає корабельної аварії, буде викинуте на берег, сяде на мілину або/й зазнає іншої аварії біля берегів іншої Договірної Сторони, судно і його вантаж на території цієї іншої Договірної Сторони отримають таке ж відношення, як і/або її власні судна.

 

2. Екіпаж і пасажири, а також саме судно і його вантаж у будь-який час отримають допомогу і сприяння в тому ж обсязі, як у випадку з національним судном.

 

3. Положення цієї Статті не обмежують права однієї з Договірних Сторін або вповноважених цією Договірною Стороною на відповідну компенсацію за будь-які дії, вживані для врятування судна або будь-яку допомогу, надану судну, його екіпажу, його пасажирам і його