УГОДА

про морське торговельне судноплавство між Кабінетом Міністрів України і Головним Народним Комітетом Великої Соціалістичної Народної Лівійської Арабської Джамагирії

 

(Угоду схвалено і подано на ратифікацію Постановою КМ
N 1700 від 29.10.2003)

 

Кабінет Міністрів України і Головний Народний Комітет Великої Соціалістичної Народної Лівійської Арабської Джамагирії, надалі "Договірні Сторони",

 

бажаючи розвивати та зміцнювати морське торговельне судноплавство між двома державами на основі рівноправності, взаємовигоди і взаємозацікавленості та на засадах принципів свободи мореплавства,

 

домовились про наступне:

 

Стаття 1.
Мета

 

Метою цієї Угоди є:

 

- регулювання і розвиток двосторонніх відносин між двома країнами в сфері морського торговельного судноплавства;

 

- забезпечення тісного співробітництва в сфері морського торговельного судноплавства;

 

- уникнення дій, перешкоджаючих нормальному розвиткові морських перевезень;

 

- сприяння загальному розвиткові торговельних і економічних відносин між двома державами.

 

Стаття 2.
Визначення

 

В цій Угоді:

 

1. Термін "Судно Договірної Сторони" означає будь-яке судно, що зареєстроване на території цієї Договірної Сторони і несе її прапор згідно з національним законодавством.

 

Цей термін, однак, не включає:

 

- військові кораблі;

 

- інші цивільні судна, які збудовані і використовуються за некомерційним призначенням;

 

- рибальські судна;

 

- торговельні судна, що використовуються для військових цілей.

 

2. Термін "Член екіпажу судна" означає капітана та будь-яку іншу особу, яка дійсно зайнята під час рейсу на борту судна виконанням обов'язків, що пов'язані з експлуатацією й обслуговуванням судна, та чиє ім'я включене до суднової ролі.

 

Стаття 3.
Застосування

 

1. Ця Угода застосовується на територіях України та Великої Соціалістичної Народної Лівійської Арабської Джамагирії, які включають їхні територіальні води.

 

2. Кожна Договірна Сторона забезпечує суднам іншої Договірної Сторони таке ж ставлення, як і до власних суден, у частині вільного доступу в порти, використання портів для навантаження й розвантаження вантажів, посадки та висадки пасажирів, здійснення звичайних комерційних операцій і користування всіма навігаційними послугами, а також у відношенні сплачення портових зборів і стягнень.

 

3. Положення пункту 2 цієї Статті не поширюються на:

 

a) порти, закриті для заходу іноземних суден;

 

b) на види діяльності, що зарезервовані кожною з Договірних Сторін для своїх організацій і підприємств, зокрема на національний каботаж і морське рибальство;

 

c) Угода не зобов'язує жодну з Договірних Сторін розповсюджувати на судна іншої Договірної Сторони виключення з обов'язкової лоцманської проводки, що надаються своїм власним суднам;

 

d) правила в'їзду іноземців та їх перебування.

 

Стаття 4.
Сприяння

 

Договірні Сторони вживатимуть відповідно до свого національного законодавства усіх можливих заходів для спрощення адміністративних, митних і карантинних формальностей, чинних в портах.

 

Стаття 5.
Визнання документів

 

1. Кожна Договірна Сторона визнаватиме документи, що підтверджують національність судна, обмірні свідоцтва та інші суднові документи іншої Договірної Сторони, які видані її відповідними уповноваженими органами.

 

2. Судна кожної з Договірних Сторін, забезпечені обмірними свідоцтвами, виданими відповідно до Міжнародної Конвенції про вимір суднового тоннажу 1969 року та до чинних законів, звільняються від повторного вимірювання тоннажу в портах іншої Договірної Сторони.

 

   Стаття 6.
Посвідчення особи моряків

 

Кожна з Договірних Сторін визнає посвідчення особи моряка, яке видане компетентним органом іншої Договірної Сторони.

 

Такими посвідченнями є:

 

Посвідчення особи моряка - для членів екіпажів українських суден.

 

Паспорт моряка - для членів екіпажів лівійських суден.

 

Договірні Сторони, однак, залишають за собою право відмовити у в'їзді на територію своєї держави будь-якій особі, яка має зазначене вище посвідчення особи моряка, яку вони визнають небажаною.

 

 Стаття 7.
В'їзд та перебування членів екіпажу

 

1. Будь-яка особа, що володіє посвідченням особи моряка, зазначеним у Статті 6, може без візи сходити на берег і перебувати в межах міста, в якому розташований порт, поки судно залишається в цьому порту, якщо її внесено до суднової ролі, поданої капітаном судна адміністрації порту. Така особа підлягає чинному контролю.

 

2. Будь-яка особа, що володіє посвідченням особи моряка, зазначеним у Статті 6, має право незалежно від транспортного засобу в'їжджати на територію іншої Договірної Сторони для посадки на судно, переходу до іншого судна або повернення в свою країну.

 

3. В усіх випадках, зазначених у пункті 2 цієї Статті, така особа має отримати візу іншої Договірної Сторони, надання якої забезпечується уповноваженими органами у найкоротший термін.

 

4. Якщо член екіпажу, що володіє посвідченням особи моряка, зазначеним в Статті 6, вимушений зійти на берег з причини здоров'я або з іншої причини, прийнятної для компетентних органів іншої Договірної Сторони, останні дають необхідний дозвіл для зазначеної особи на перебування на своїй території, а в разі госпіталізації, повернення до своєї країни помешкання, або на прямування до іншого порту для посадки на своє судно будь-яким транспортним засобом.

 

5. Без порушення положень Статей 6 і 7, положення правил в'їзду і перебування іноземців, що діють на територіях держав Договірних Сторін Угоди, залишаються чинними.

 

6. Якщо будь-якій особі, яка володіє посвідченням особи моряка, зазначеним в Статті 6, і яка перебуває на борту судна однієї Договірної Сторони, що знаходиться в територіальних або внутрішніх водах іншої Договірної Сторони, потрібна медична допомога або госпіталізація на території цієї іншої Договірної Сторони, то така допомога надаватиметься у відповідності до національного законодавства цієї іншої Договірної Сторони на тих самих умовах та в тому ж обсязі, що надається її власним громадянам за рахунок національної судноплавної організації, до якої особа належить.

 

Стаття 8.
Заходи, що вживаються у випадку скоєння правопорушень

 

1. У випадку, якщо член екіпажу судна однієї Договірної Сторони здійснить правопорушення на борту судна, що перебуває в територіальних водах іншої Договірної Сторони, власті останньої не переслідуватимуть його, якщо:

 

a) наслідки правопорушення не розповсюджуються на територію держави іншої Договірної Сторони;

 

b) правопорушення не порушує громадський порядок держави та її безпеку;

 

c) правопорушення за законами цієї Договірної Сторони не розглядається як тяжкий злочин;

 

d) правопорушення не здійснено проти будь-якої особи, крім членів екіпажу його судна;

 

e) правопорушення не стосується незаконної торгівлі та торгівлі наркотичними засобами або психотропними речовинами.

 

2. Положення пункту 1 цієї Статті не обмежують права контролю і розслідування, які власті кожної Договірної Сторони Угоди мають згідно зі своїм законодавством.

 

Стаття 9.
Аварійні події з суднами

 

1. Якщо судно однієї з Договірних Сторін зазнає аварії, буде викинуте на берег, сяде на мілину або зазнає іншої аварії поблизу берегів іншої Договірної Сторони, судно, його екіпаж, пасажири і вантаж отримають таке ж ставлення на території цієї іншої Договірної Сторони, як і її власне судно, екіпаж, пасажири і вантаж.

 

2. Положення цієї Статті не стосуються права однієї з Договірних Сторін або органів, уповноважених останньою Договірною Стороною, на відповідну компенсацію за дії, вжиті для врятування судна, або будь-яку допомогу, надану судну, екіпажу, пасажирам або вантажу.

 

3. Якщо судно зазнало пошкоджень, вантаж і майно, що перебували на борту або врятовані з судна у випадках, зазначених у пункті  1 цієї Статті, не обкладатимуться ніяким митом за умови, що вони доставлені на територію іншої Договірної Сторони не для використання чи споживання.

 

Стаття 11.
Арешт або затримання

 

Судна і майно на борту судна, що належить одній з Договірних Сторін не підлягає арешту чи затриманню на території іншої Договірної Сторони з метою забезпечення майнової претензії або морської вимоги, за умови, що це не суперечить зобов'язанням Договірних Сторін, які виникають з міжнародних договорів.

 

Стаття 11.
Компетентні органи

 

Для виконання положень цієї Угоди Компетентними органами Договірних Сторін є: