МІНІСТЕРСТВО ТРАНСПОРТУ УКРАЇНИ

 

Наказ N 44

Про затвердження Правил визначення мінімального складу екіпажу, при якому допускається вихід судна в море

(30.01.2001)

 

(Зареєстровано в Міністерстві юстиції України

15 лютого 2001 р. за N 141/5332)

 

 

З метою забезпечення безпеки мореплавства та відповідно до статей 35 та 50 Кодексу торговельного мореплавства України

 

НАКАЗУЮ:

 

1. Затвердити Правила визначення мінімального складу екіпажу, при якому допускається вихід судна в море (додаються).

 

2. Державному департаменту морського і річкового транспорту (Зубков В.О.) забезпечити подання зазначених Правил на державну реєстрацію.

 

3. Головній державній інспекції України з безпеки судноплавства (Чайковський Л.П.) після реєстрації довести цей наказ до відома судновласників та зацікавлених організацій.

 

4. Інспекції Головного державного реєстратора флоту України (Павлов Л.В.) забезпечити виготовлення у встановленому порядку необхідної кількості бланків Свідоцтва про мінімальний склад екіпажу.

 

5. Свідоцтва про мінімальний склад екіпажу, які були видані раніше та строк дії яких не закінчився, є дійсними до їх обміну.

 

6. Уважати таким, що не застосовується на території України, Положення про мінімальний склад екіпажу суден, при якому допускається вихід судна в море, що затверджене наказом Міністерства морського флоту СРСР від 9 грудня 1969 року N 199.

 

7. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Севрюкова В.В.

 

 

Міністр Л.М.Костюченко

 

 

 

Затверджено

Наказ Мінтрансу України 30.01.2001 N 44

 

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України

15 лютого 2001 р. за N 141/5332

 

Правила визначення мінімального складу екіпажу, при якому допускається вихід судна в море

 

1. Загальні положення

 

1.1. Ці Правила розроблені відповідно до статей 35 та 50 Кодексу торговельного мореплавства України.

 

1.2. Правила установлюють порядок та умови визначення мінімального складу екіпажу судна, оформлення Свідоцтва про мінімальний склад екіпажу (далі - Свідоцтво) та контролю щодо укомплектування суден екіпажами.

 

 1.3. Мінімальний склад екіпажу (далі - екіпаж) - мінімальна кількість дипломованих осіб командного складу, дипломованих та не дипломованих членів суднової команди, які можуть у будь-який час експлуатації забезпечити безпечне управління судном, а саме: безпеку людей, судна, збереження вантажу, майна та захист навколишнього морського середовища.

 

1.4. Правила поширюються на всі морські судна та судна внутрішнього плавання під час їх прямування морськими шляхами, що плавають під прапором України, незалежно від форми власності.

 

1.5. Правила не поширюються на:

 

військові судна;

 

риболовні судна;

 

судна внутрішнього плавання;

 

судна, у яких вітрила є основними рушіями, незалежно від того, обладнані вони чи ні допоміжними двигунами;

 

маломірні судна.

 

2. Посилання та визначення термінів

 

2.1. При розробці Правил використовувалися такі нормативно-правові акти та документи:

 

Кодекс торговельного мореплавства України;

 

Міжнародна конвенція з охорони людського життя на морі, 1974 (СОЛАС-74);

 

Міжнародна конвенція про підготовку та дипломування моряків та несення вахти, 1978 (ПДНВ-78) та Кодекс про підготовку та дипломування моряків та несення вахти, 1995 (ПДНВ-95);

 

Конвенція про мінімальні норми на торговельних суднах, 1976 (N 147);

 

Резолюція Міжнародної морської організації (IMO) А.890(21) від 25.11.99 Принципи безпечного укомплектування суден екіпажами;

 

Резолюція IMO А.772(18) від 04.11.93 Фактори втоми при укомплектуванні екіпажів і забезпечення безпеки;

 

Резолюція IMO А.787(19), від 23.11.95 Процедури контролю держави порту.

 

Політика Міжнародної федерації робітників транспорту (ITF) щодо укомплектування суден екіпажами, додаток 5 до Колективної угоди (ITF) щодо загальної вартості утримання екіпажів (від 1 січня 1998 року).

 

2.2. Наведені нижче терміни в цих Правилах уживаються в такому значенні:

 

морське судно - це судно, яке відрізняється від тих, що плавають виключно у внутрішніх водах, у межах захищених вод або в районах чинності портових правил;

 

система взаємної підміни - експлуатація судна двома або більше закріпленими за судном екіпажами, що заміняють один одного через установлені судновласником періоди роботи на борту судна;

 

функції - завдання, обов'язки та відповідальність, передбачені Кодексом з підготовки та дипломування моряків і несення вахти (ПДНВ-95), необхідні для безпечного управління судном;

 

середньостатистичне традиційне вантажне судно - однокорпусне, водотоннажне, одно або двопалубне судно з поперечними перегородками, доведеними до верхньої палуби, та завантаженням, яке здійснюється вертикально, крізь верхню палубу;

 

робочий час - це час, протягом якого член екіпажу зобов'язаний виконувати роботу в інтересах судновласника;

 

 3. Принципи та критерії, що враховуються при розрахунку мінімального складу екіпажу

 

3.1. При визначенні мінімального безпечного складу екіпажу судна повинні бути дотримані такі принципи:

 

а) здібність:

 

нести безпечну навігаційну вахту, машинну вахту та радіовахту відповідно до правила VIII/2 Конвенції ПДНВ-78 з поправками, а також вести загальне спостереження за судном;

 

безпечно швартувати та відшвартовувати судно;

 

забезпечувати функції, що пов'язані з безпекою на судні, яке експлуатується в морі у режимі без руху або майже без руху;

 

виконувати необхідні дії для попередження завдання шкоди морському середовищу;

 

додержувати заходів безпеки та підтримувати чистоту в усіх суднових приміщеннях, щоб звести до мінімуму небезпеку виникнення пожежі;

 

забезпечувати догляд за хворими на судні;

 

забезпечувати несення радіовахти у відповідності до вимог Міжнародної конвенції з охорони людського життя на морі від 1974 року та Регламенту радіозв'язку Міжнародного союзу електрозв'язку;

 

забезпечувати безпеку судна під час усіх операцій, коли судно стоїть у порту;

 

б) уміння:

 

приводити в дію всі водонепроникні пристрої, утримувати їх у робочому стані, а також здійснювати ефективний контроль за водонепроникністю і можливими пошкодженнями судна;

 

приводити в дію все наявне на судні протипожежне обладнання та рятувальні засоби і здійснювати їх технічне обслуговування, оголошувати тривогу й висаджувати із судна пасажирів, а також членів екіпажу, не зайнятих у відповідних заходах щодо тривог;

 

експлуатувати і утримувати у безпечному стані головні та допоміжні механізми протягом усього рейсу, щоб судно могло подолати передбачувані небезпеки.

 

3.2. Вказані принципи застосовуються відповідно до законодавства України з урахуванням рекомендацій чинних документів Міжнародної морської організації, Міжнародної організації праці, Міжнародного союзу електрозв'язку, Всесвітньої організації охорони здоров'я, які стосуються несення вахти; часу праці або відпочинку; управління безпекою; підготовки та дипломування моряків; охорони здоров'я і гігієни праці; житлових приміщень для екіпажу.

 

3.3. При укомплектуванні судна екіпажем потрібно враховувати такі критерії:

 

тривалість, характер рейсу і район плавання;

 

кількість, потужність (кВт), ступінь автоматизації та тип головних енергетичних установок і допоміжних механізмів;

 

валова місткість судна;

 

конструкція та технічне обладнання судна;

 

характер вантажу, що перевозиться.

 

3.4. Для того, щоб тривалість роботи екіпажу не перевищувала безпечно допустимий рівень, повинні бути визначені:

 

перелік необхідних і достатніх функцій, що повинні виконуватися на судні під час майбутніх рейсів;

 

кваліфікація моряків, необхідна для виконання цих функцій;

 

функції, що можна суміщати за нормальної експлуатації судна;

 

функції, що можна суміщати за передбачених аварійних ситуаціях на судні;

 

мінімальна кількість кваліфікованих моряків, потрібних для безпечного виконання функцій за сумісництвом.

 

 3.5. При визначенні чисельності мінімального складу екіпажу допускається включення до складу практикантів з метою одержання ними підготовки та досвіду відповідно до Конвенції ПДНВ-78 та Кодексу ПДНВ-95.

 

 4. Порядок визначення мінімального складу екіпажу та видачі Свідоцтва

 

4.1. Для оформлення Свідоцтва судновласник подає Головному реєстратору флоту України (далі - Головний реєстратор) заяву та обгрунтування щодо мінімального складу екіпажу, узгоджене з Профспілкою робітників морського транспорту України.

 

4.2. Для визначення мінімального складу екіпажу будь-якого судна за основу беруться дані розрахунку мінімального складу екіпажу середньостатистичного традиційного вантажного судна, які наведені у таблиці (додаток 1).

 

4.3. Головний реєстратор призначає експертизу розрахунків мінімального складу екіпажу в Держфлотінспекції України (далі - Держфлотінспекція), якщо:

 

а) розрахований судновласником склад екіпажу морського судна, яке виконує міжнародні рейси, менший, ніж зазначений у таблиці (додаток 1);

 

б) судно конструктивно відрізняється від середньостатистичного вантажного судна;

 

в) судно призначене для перевезення понад 36 пасажирів; спеціального персоналу; небезпечних вантажів.

 

4.4. Для експертної оцінки розрахованого мінімального складу екіпажу судновласник подає до Держфлотінспекції такі документи:

 

а) розрахунок мінімального складу екіпажу з урахуванням вимог цих Правил;

 

б) копію раніше виданого Свідоцтва (крім випадків, коли Свідоцтво видається вперше);

 

в) копії класифікаційних та конвенційних свідоцтв;

 

г) копію специфікації судна;

 

|) документи, що регламентують умови праці членів екіпажу на судні (контракти, трудові угоди тощо);

 

д) графіки планово-попереджувальних робіт та розрахунок необхідної кількості людино-годин для обслуговування механізмів, зважаючи на насиченість ними судна, а також їхній технічний стан;

 

е) документи, що підтверджують район та режим плавання судна;

 

є) розклади та графіки суднових процедур з:

 

несення ходової навігаційної вахти;

несення ходової вахти в машинному відділенні;

вантажних операцій у порту;

розгортання аварійних партій (дії екіпажу за надзвичайних ситуацій);

забезпечення безпеки пасажирів (якщо застосовується);

забезпечення перевезення небезпечних вантажів (якщо застосовується).

 

4.5. Після розгляду зазначених документів та перевірки судна Держфлотінспекція готує свій висновок про мінімальний склад екіпажу даного судна.

 

При цьому Держфлотінспекція визначає, що будь-який додатковий персонал є необхідним в особливих випадках, наприклад, під час перевезення небезпечних вантажів та експлуатації судна, що відрізняється від середньостатистичного вантажного морського судна.

 

4.6. Головний реєстратор на підставі висновку Держфлотінспекції оформлює Свідоцтво терміном на 5 років. Термін дії цього Свідоцтва не повинен перевищувати терміну дії класифікаційного свідоцтва.

 

4.7. Свідоцтво оформлюється на бланку за формою, затвердженою Міністерством транспорту України (додаток 2).

 

 4.8. У виняткових випадках Головний реєстратор оформлює тимчасове Свідоцтво терміном на 6 місяців згідно з даними таблиці (додаток 1).

 

4.9. Свідоцтво постійно зберігається на борту судна.

 

5. Обов'язки судновласника та капітана судна

 

5.1. Судновласник судна, що плаває під прапором України, зобов'язаний розрахувати відповідно до всіх принципів та критеріїв, зазначених у розділах 3 та 4 цих Правил, мінімальний склад екіпажу за чисельністю та кваліфікацією, необхідними для безпечної експлуатації судна, щоб забезпечити:

 

належне несення вахти у відповідності до глави VIII та розділу А-VIII/I Кодексу ПДНВ-95;

 

роботу екіпажу таким чином, щоб не залучати його членів до роботи, не пов'язаної із безпечним управлінням судном;

 

роботу членів екіпажу протягом часу та в умовах, які передбачені законодавством України;

 

виконання вимог міжнародних нормативних актів, зазначених у пункті 2.1 цих Правил.

 

5.2. Розрахунки щодо мінімального складу екіпажу судновласник зобов'язаний подати Головному реєстратору для оформлення Свідоцтва.

 

5.3. У разі зміни району плавання, стану конструкцій, механізмів та обладнання або систем управління й обслуговування судна, що можуть вплинути на рівень безпеки, судновласник зобов'язаний своєчасно подати Головному реєстратору заяву на переоформлення Свідоцтва.

 

5.4. Судновласник повинен також:

 

затвердити робочі графіки, що забезпечують достатній період відпочинку для запобігання втомі;

 

визначити загальну тривалість робочого тижня та перебування в рейсі у відповідності до укладеної між Міністерством транспорту України та профспілкою робітників морського транспорту України, Федерацію морських профспілок України Галузевої угоди та/або контракту; укладений контракт не повинен суперечити зазначеній Галузевій Угоді;

 

забезпечити ведення постійного обліку робочого часу і відпочинку кожного члена екіпажу з метою контролю, аналізу та подальшого корегування мінімального складу екіпажу.

 

Судновласник зобов'язаний забезпечити капітана судна необхідними для виконання покладених на екіпаж обов'язків матеріально-технічними ресурсами.

 

5.5. Капітан судна зобов'язаний ужити всіх заходів, щоб забезпечити виконання вимог законодавства про працю щодо тривалості робочого часу та відпочинку моряків.

 

5.6. На судні на доступному для огляду місці вивішується таблиця внутрішнього трудового розпорядку. У таблиці для кожного члена екіпажу має вказуватися режим роботи в морі та в порту.

 

5.7. На судні повинен вестися судновий журнал - тахограф для обліку щоденної тривалості робочого часу кожного моряка в годинах. Форма журналу та інструкція щодо його ведення затверджуються начальником Держфлотінспекції. Кожен моряк має право одержати засвідчену капітаном судна або уповноваженою ним особою копію облікових записів, що стосуються його.

 

6. Виняткові випадки та контроль

 

6.1. Контроль за укомплектуванням екіпажами морських суден здійснюється безпосередньо капітанами морських торговельних портів України та Держфлотінспекцією України.

 

6.2. Якщо фактичний склад екіпажу з будь-яких причин менший за вказаний у Свідоцтві, то капітан порту може дозволити судну разовий перехід на підставі належного врахування та аналізу таких критеріїв:

 

а) тривалість та характер передбачуваного рейсу або умов експлуатації;

 

б) розміри, тип судна та його обладнання;

 

в) характер вантажу;

 

г) чи можуть додержуватися відповідні норми відпочинку екіпажу.

 

Капітан порту має зробити висновок, чи становить неукомплектоване мінімальним складом екіпажу судно небезпеку для судна, вантажу та людей, що перебувають на борту, або довкіллю.

 

6.3. Відомості про такі дозволи на разові переходи капітан порту направляє до наступного порту заходження та до Держфлотінспекції України для обліку, аналізу і прийняття рішень.

 

6.4. Облікові записи тривалості робочого часу, стан судна та умови плавання судна, зазначені у Свідоцтві, підлягають регулярним перевіркам, зазначеними у пункті  6.1. цих Правил особами. Відомості про порушення та вжиті заходи подаються до Держфлотінспекції.

 

 6.5. З метою запобігання повторним порушенням Держфлотінспекція вживає відповідних заходів, приймаючи в разі необхідності рішення про збільшення мінімального складу екіпажу або, за постійних порушень режимів праці та відпочинку моряків, про вилучення Свідоцтва про мінімальний склад екіпажу.

 

 

 

Заступник начальника

Департаменту безпеки транспорту та

технічної політики Ю.В.Гержод

 

 

     Додаток 1

до пункту 4.2 Правил визначення мінімального складу екіпажу, при якому допускається вихід судна в море

 

Визначення мінімального складу екіпажу середньостатистичного, традиційного вантажного морського судна

 

 

1) При плаванні в обмежених районах, що не виходять за межі 20-ти миль від берега, при належним чином запровадженій системі взаємної підміни та при максимальному періоді роботи (два місяці) допускається скоротити одного помічника капітана та одного рядового палубної команди.

 

2) Для суден із потужністю головного двигуна менш як 1500 кВт допускається скоротити одного механіка.

 

3) При плаванні в обмежених районах, що не виходять за межі 20-ти миль від берега, допускається скоротити радіооператора за умови, що в капітана та його помічників є потрібні сертифікати.

 

4) При плаванні в обмежених районах, що не виходять за межі 20-ти миль від берега, допускається скоротити одного механіка за умови, що потужність головного двигуна менше ніж 3000 кВт.

 

5) При потребі нести постійні машинні вахти - додати одного механіка.

 

6) При потребі нести постійні машинні вахти - додати двох рядових машинного відділення.

 

7) Один із них може бути практикантом;

 

8) Якщо судновий екіпаж, уключаючи позаштатних, збільшується у межах від 4 до 10 чоловік, то необхідно додати одного повара та одного буфетника. До кожних наступних 10 (десять) чоловік необхідно додавати одного буфетника.

 

9) Застосовується тільки для танкерів та хімовозів.

 

10) Застосовується для суден віком більш як 15 років.

 

 

 Додаток 2

до пункту 4.7 Правил визначення мінімального складу екіпажу, при якому допускається вихід судна в море