УГОДА

між Кабінетом Міністрів України і Урядом Сирійської Арабської Республіки про торговельне судноплавство

(м. Києв, 5 червня 2003 року)

 

(Угоду схвалено і подано на ратифікацію Постановою КМ

N 1689 від 29.10.2003)

 

(Угоду ратифіковано Законом
N 1503-IV від 18.02.2004)

 

 

Кабінет Міністрів України і Уряд Сирійської Арабської Республіки, у подальшому - Договірні Сторони,

 

бажаючи розвивати торговельне судноплавство між двома країнами на засадах рівності та взаємної вигоди і робити внесок у розвиток міжнародного судноплавства на засадах принципів свободи мореплавства,

 

погодились про нижченаведене:

 

Стаття 1

 

Метою даної Угоди є:

 

- організовувати і розвивати взаємовідносини між двома державами в сфері торговельного судноплавства,

 

- забезпечувати координацію судноплавства,

 

- уникати дій, що завдають шкоди нормальному розвитку морської діяльності,

 

- сприяти загальному розвитку торговельних і економічних відносин між двома державами в цілому,

 

- співпрацювати в сфері суднобудівництва й судноремонту.

 

Стаття 2

 

У цій Угоді:

 

1. Термін "Компетентна Влада" означає:

 

в Україні - Міністерство транспорту;

 

в Сирійській Арабській Республіці - Міністерство транспорту.

 

2. Термін "судно Договірної Сторони" означає будь-яке судно, що зареєстроване на території цієї Договірної Сторони і несе її прапор згідно з її законами.

 

Цей термін, однак, не включає:

 

- військові кораблі, інші цивільні судна, що збудовані або використовуються за некомерційним призначенням,

 

- рибальські судна.

 

3. Термін "член екіпажу судна" означає капітана чи будь-яку особу, яка дійсно зайнята під час рейсу на борту судна виконанням обов'язків, що пов'язані з експлуатацією й обслуговуванням судна та чиє ім'я включено до суднової ролі.

 

4. Термін "судноплавна компанія Договірної Сторони" означає судноплавну компанію, яка має свою юридичну адресу на території однієї з Договірних Сторін і визнається як така Компетентною Владою.

 

Стаття 3

 

Ця Угода застосовується на територіях України та Сирійської Арабської Республіки, які включають їхні територіальні води.

 

Однак, положення даної Угоди не поширюються на:

 

- види діяльності, що зарезервовані за законами кожної з Договірних Сторін для власних організацій, включаючи, зокрема, каботаж, буксирування, лоцманську проводку, рятування, портові послуги, морську допомогу, рибальство, що здійснюється у територіальних водах кожної Договірної Сторони і судноплавство внутрішніми водними шляхами;

 

- правила в'їзду і перебування іноземців.

 

Стаття 4

 

1. Ця Угода регулює відносини між двома державами в сфері торговельного судноплавства.

 

Договірні Сторони підтверджують свою прихильність до принципів свободи торговельного судноплавства і згоджуються уникати дій, що завдають шкоди діяльності їхніх суден та нормальному розвитку міжнародного судноплавства.

 

2. Кожна Договірна Сторона забезпечує суднам іншої Договірної Сторони таке ж ставлення, як і до своїх власних суден, у частині вільного доступу до портів, використання портів для навантаження й розвантаження вантажів і для посадки й висадки пасажирів, здійснення звичайних комерційних операцій і користування всіма існуючими послугами для мореплавства.

 

3. Положення пункту 2 цієї Статті не зобов'язують будь-яку з Договірних Сторін поширювати на судна іншої Договірної Сторони виключення з обов'язкової лоцманської проводки, що надаються своїм власним суднам;

 

4. Кожна Договірна Сторона гарантує суднам іншої Договірної Сторони недискримінаційне відношення в частині портових зборів і податків у відповідності до тарифів для іноземних суден.

 

Стаття 5

 

Договірні Сторони вживатимуть у межах свого законодавства всі можливі заходи для скорочення простоїв суден їхніх судноплавних компаній у їхніх портах і спрощення адміністративних, митних і карантинних формальностей.

 

Стаття 6

 

Договірні Сторони домовились:

 

1. Сприяти участі суден обох Договірних Сторін в усіх перевезеннях двосторонньої морської торгівлі, незважаючи на умови торговельних контрактів.

 

З цією метою вони, зокрема, будуть заохочувати створення спільних судноплавних ліній у відповідності до принципів рівності та взаємної вигоди;

 

2. Не перешкоджати участі суден однієї Договірної Сторони в перевезеннях вантажів морської торгівлі між портами іншої Договірної Сторони і портами третіх країн;

 

3. Що умови цієї Статті не обмежують право суден третіх країн брати участь у перевезеннях вантажів морської торгівлі між портами Договірних Сторін.

 

Стаття 7

 

Кожна Договірна Сторона визнає посвідчення особи моряків, видані Компетентною Владою іншої Договірної Сторони. Такими посвідченнями особи є:

 

- для України - Посвідчення особи моряка;

 

- для Сирійської Арабської Республіки - Паспорт сирійського моряка.

 

Для членів екіпажів третіх країн, які працюють на борту суден будь-якої Договірної Сторони, посвідченнями особи є ті, що видані Компетентною Владою третьої країни у відповідності до положень Конвенції про полегшення міжнародних морських перевезень (1965) і додатку до неї, або ті, що видані у відповідності до Конвенції N 108 Міжнародної Організації Праці (1958) стосовно національних посвідчень особи моряків, прийнятих кожною з Договірних Сторін.

 

 Стаття 8

 

Будь-яка особа - власник документів посвідчення особи, зазначених у Статті 7, має право, незалежно від використаного виду транспорту:

 

1) прибувати на територію іншої Договірної Сторони для прямування на певне судно у певному порту цієї держави;

 

2) перетинати територію іншої Договірної Сторони для прямування на певне судно, яке стоїть у певному порту, або переводу з судна, яке туди заходить, на інше судно, яке стоїть у порту Договірної Сторони чи в порту за кордоном, з дотриманням законів і правил, чинних на кожній з територій.

 

В усіх наведених випадках члени екіпажу суден Договірних Сторін повинні мати візу іншої Договірної Сторони, яка надається якомога швидше.

 

3) Якщо член екіпажу - власник зазначених документів посвідчення особи - сходить на берег у порту іншої Договірної Сторони з причин здоров'я або з іншої причини, яку визнано за поважну Компетентними Владами, останні надають необхідне право для цієї особи залишатися на їхній території та повернутися до батьківщини або дістатися іншого порту будь-яким видом транспорту.

 

Стаття 9

 

1. Без шкоди для положень Статті 8, застосовуються чинні закони й правила кожної Договірної Сторони щодо в'їзду, перебування і переміщення іноземців.

 

2. Договірні Сторони зберігають право відмовити у в'їзді на свою територію будь-якій особі, яка має вищезазначене посвідчення особи моряка, але яку вони визнають небажаною.

 

Стаття 10

 

1. Договірні Сторони взаємно визнають національність суден на основі документів про реєстрацію, які є належним чином виданими Компетентною Владою іншої Договірної Сторони згідно з її національними законами й правилами.

 

2. Договірні Сторони взаємно визнають обмірні свідоцтва та інші суднові документи, належним чином видані Компетентною Владою іншої Договірної Сторони.

 

3. Усі портові збори та платежі стягуються відповідно до законів, правил і положень, що застосовуються в портах кожної з обох Договірних Сторін.

 

Стаття 11

 

1. Якщо судно однієї з Договірних Сторін зазнає корабельної аварії, є викинуте на берег, сяде на мілину або зазнає будь-якої іншої аварії біля берегів іншої Договірної Сторони, судно і вантаж на території цієї іншої Сторони отримають таке саме ставлення, як і її власні судна й вантажі.

 

2. Екіпаж і пасажири, а також саме судно і його вантаж у будь-який час отримають можливу допомогу і захист у тому ж обсязі, як у випадку з національним судном, і про це будуть сповіщені негайно відповідні влади зацікавленої Договірної Сторони, такі як дипломатичний агент або консульський службовець.

 

3. Усі плати, що стягуються за такі операції, застосовуються у відповідності до законів, правил і тарифів, установлених кожною відповідною Договірною Стороною.

 

4. Вантаж і майно, вивантажені або врятовані з судна у випадках, застережених у пункті 1 цієї Статті, не обкладатимуться ніяким митом, за умови, що їх доставлено на територію іншої Договірної Сторони не для використання чи споживання.

 

Стаття 12

 

1. Судові органи однієї Договірної Сторони не прийматимуть до розгляду позови, що виникають з угоди найму як члена екіпажу судна іншої Договірної Сторони, без інформування компетентної дипломатичної або консульської посадової особи країни прапора судна, за винятком випадків, коли договір найму був укладений в межах території першої Договірної Сторони.

 

2. У випадку, якщо член екіпажу судна однієї Договірної Сторони здійснить правопорушення на борту судна, що знаходиться в межах порту іншої Договірної Сторони, влада цієї іншої Сторони не буде переслідувати його, якщо ці влади вважають, що:

 

a) наслідки злочину не поширюються на територію цієї Договірної Сторони;

 

b) злочин не порушує громадський порядок цієї держави чи її безпеку;

 

c) злочин за законами цієї держави не розглядається як тяжкий злочин;

 

d) злочин не здійснено проти будь-якої особи, крім членів екіпажу цього судна;

 

e) злочин не пов'язаний з незаконним перевезенням наркотичних засобів або психотропних речовин.

 

3. Положення пункту 2 цієї Статті не обмежує права контролю і розслідування, які влади кожної з Договірних Сторін має згідно зі своїм законодавством.

 

Стаття 13

 

Договірні Сторони в межах свого національного законодавства продовжать зусилля для підтримки й розвитку ефективного співробітництва між владами й установами будь-якої Договірної Сторони, що працюють у сфері морських перевезень і портових послуг, і, зокрема:

 

- Договірні Сторони домовились проводити взаємні консультації та обмін інформацією між їх відповідними судноплавними організаціями і підприємствами;

 

- Договірні Сторони домовились шукати й розвивати всі можливі