УГОДА
між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Панама про морське торговельне судноплавство

 

(Угоду схвалено і подано на ратифікацію Постановою
КМ N 764 від 16.06.2004)

 

(Угоду ратифіковано Законом
N 2097-IV від 20.10.2004)

 

Кабінет Міністрів України та Уряд Республіки Панама, які надалі іменуються "Договірними Сторонами",

 

бажаючи розвивати морське торговельне судноплавство між двома державами на засадах рівності і взаємної вигоди, а також з метою подальшого розвитку міжнародного торговельного судноплавства на засадах принципів свободи судноплавства,

 

домовились про таке:

 

Стаття 1

 

У цій Угоді:

 

a) термін "компетентний орган" для України означає - Міністерство транспорту України,

 

для Республіки Панама означає - Державну морську адміністрацію Республіки Панама;

 

b) термін "судно Договірної Сторони" означає будь-яке судно, що зареєстроване на території цієї Договірної Сторони і несе її прапор згідно з національним законодавством.

 

Однак, цей термін не включає:

 

- військові кораблі та інші державні судна, які збудовані або використовуються за некомерційним призначенням;

 

- науково-дослідні судна;

 

- спортивні судна та судна для дозвілля;

 

- рибальські судна.

 

c) термін "член екіпажу судна" означає капітана або будь-яку іншу особу, яка дійсно зайнята під час рейсу на борту судна виконанням обов'язків, що пов'язані з експлуатацією й обслуговуванням судна, та чиє ім'я включене до суднової ролі.

 

Стаття 2

 

Договірні Сторони сприятимуть свободі морського торговельного судноплавства, підвищенню стандартів судноплавства і будуть утримуватися від будь-яких дій, що могли б зашкодити нормальному розвитку міжнародного морського судноплавства між ними.

 

Стаття 3

 

Договірні Сторони в межах національного законодавства своїх держав докладатимуть зусиль для підтримки і розвитку постійного та ефективного співробітництва між їх Компетентними органами. Зокрема, Договірні Сторони погоджуються проводити взаємні консультації та здійснювати обмін інформацією між їх Компетентними органами, а також заохочувати розвиток співробітництва між відповідними судноплавними та пов'язаними із судноплавством організаціями та підприємствами обох держав.

 

Стаття 4

 

1. Договірні Сторони погоджуються:

 

a) сприяти участі суден обох Договірних Сторін у морських перевезеннях вантажів двосторонньої торгівлі між портами своїх держав;

 

b) співпрацювати в ефективному усуненні перешкод, які могли б ускладнити розвиток морських перевезень між портами своїх держав;

 

c) не чинити перешкод участі суден однієї із Договірних Сторін у морських перевезеннях між портами держави іншої Договірної Сторони та портами третіх країн.

 

2. Умови цієї Статті не обмежують права суден під прапором третіх країн брати участь у перевезеннях вантажів морської торгівлі між портами держав Договірних Сторін.

 

Стаття 5

 

 1. Кожна Договірна Сторона забезпечує суднам іншої Договірної Сторони, що братимуть участь у міжнародних морських перевезеннях, таке ж саме ставлення як і до власних суден, що виконують міжнародні перевезення, стосовно вільного доступу до портів, використання портів для навантаження та розвантаження вантажів, посадки та висадки пасажирів, сплати портових зборів, здійснення звичайних комерційних операцій і користування всіма послугами для морського судноплавства.

 

2. Положення пункту 1 даної Статті не поширюватимуться на переваги, що були надані або надаватимуться у зв'язку з участю кожної із Договірних Сторін у будь-яких формах регіональної економічної інтеграції.

 

3. Положення пункту 1 цієї Статті:

 

a) не поширюються на порти, закриті для іноземних суден;

 

b) не поширюються на види діяльності, що зарезервовані кожною з Договірних Сторін для своїх організацій і підприємств, зокрема на національний каботаж і морське рибальство;

 

c) не зобов'язують Договірну Сторону розповсюджувати на судна іншої Договірної Сторони виключення з обов'язкової лоцманської проводки, що надаються власним суднам;

 

d) не торкаються правил в'їзду і перебування іноземців.

 

Стаття 6

 

Договірні Сторони вживуть у межах національного законодавства своїх держав усіх необхідних заходів для скорочення перебування суден іншої Договірної Сторони у своїх портах і спрощення адміністративних, карантинних процедур та інших процедур, чинних у цих портах.

 

Стаття 7

 

1. Документи, що підтверджують національність суден, обмірні свідоцтва та інші суднові документи, видані або визнані однією з Договірних Сторін, визнаватимуться іншою Договірною Стороною.

 

2. Судна кожної з Договірних Сторін, що володіють обмірними свідоцтвами, виданими відповідно до Міжнародної Конвенції про вимір суднового тоннажу 1969 року, звільнюються від повторного вимірювання тоннажу в портах іншої Договірної Сторони, і дані, вказані у свідоцтві, є підставою для сплати відповідних портових зборів.

 

3. Положення пунктів 1 і 2 даної Статті не стосуються системи виміру тоннажу суден, що проходять через Панамський канал.

 

  Стаття 8

 

1. Кожна Договірна Сторона визнає посвідчення особи моряків, які видані Компетентними органами іншої Договірної Сторони. Такими посвідченнями особи є:

 

для України - Посвідчення особи моряка:

 

для Республіки Панама - Книжка моряка або Книжка осіб командною складу разом із національним паспортом.

 

Про будь-яку зміну у вигляді або найменуванні цих документів Договірні Сторони завчасно повідомлять одна одну дипломатичними каналами.

 

2. Положення Статей 9 та 10 даної Угоди застосовуватимуться також до будь-якого члену екіпажу, який не є громадянином України або громадянином Республіки Панама, але володіє посвідченням особи, що відповідає положенням Конвенції про полегшення міжнародного морського судноплавства 1965 року та Додатка до нього і Конвенції N 108 від 1958 року Міжнародної Організації Праці про національні посвідчення особи моряків. Це посвідчення особи повинно бути видане державою-учасницею відповідної Конвенції та гарантувати його власнику вжиття заходів щодо повернення до держави Договірної Сторони, що видала ці посвідчення.

 

3. Громадяни однієї Договірної Сторони, які наймаються для праці на судні під прапором іншої Договірної Сторони, користуються всіма правами, що мають члени екіпажів цих суден, які є громадянами цієї іншої Договірної Сторони.

 

  Стаття 9

 

Будь-яка особа, що володіє посвідченням особи моряка, зазначеним у Статті 8 даної Угоди, може без візи сходити на берег і перебувати в межах міста в якому розташований порт заходження, впродовж перебування судна в порту держави іншої Договірної Сторони за умови, якщо її внесено до суднової ролі, яка подана капітаном судна адміністрації порту, згідно діючих у цьому порту правил.

 

Як при сходженні на берег, так і при поверненні на судно згадані особи підлягають чинному у цьому порту контролю.

 

  Стаття 10

 

1. Будь-яка особа, яка володіє посвідченням особи моряка, зазначеним у Статті 8 даної Угоди, має право в якості пасажира, незалежно від транспортного засобу, в'їжджати на територію держави іншої Договірної Сторони або проїжджати через її територію транзитом, коли вони прямують до свого судна або переїжджають до іншого судна, повертаються на батьківщину або пересуваються з будь-яких інших причин, прийнятих Компетентними органами цієї іншої Договірної Сторони.

 

2. У всіх випадках, зазначених у пункті 1 даної Статті, члени екіпажів повинні мати візу іншої Договірної Сторони. Така віза видаватиметься якомога скоріше, відповідно до національних законодавств держав Договірних Сторін.

 

Стаття 11

 

1. Без порушень положень статей 8, 9 і 10 даної Угоди положення правил в'їзду, перебування та виїзду іноземців, що діють на територіях держав Договірних Сторін, лишаються чинними.

 

2. Договірні Сторони зберігають, однак, право відмовити у в'їзді на свою територію будь-якій особі, яка має вищезазначене посвідчення особи моряка, але, яку вони визнають небажаною.

 

Стаття 12

 

Договірні Сторони сприятимуть відкриттю на території своїх держав представництв судноплавних та пов'язаних із морським судноплавством організацій та підприємств іншої Договірної Сторони.

 

Діяльність таких представництв регулюватиметься законодавством держави Договірної Сторони, на території якої відкрито представництво.

 

Стаття 13

 

1. У випадку, якщо член екіпажу судна однієї Договірної Сторони здійснить злочин на борту судна, що перебуває в територіальних водах іншої Договірної Сторони, компетентні судові органи останньої не переслідуватимуть його якщо:

 

a) наслідки злочину не розповсюджуються на територію держави, в якій перебуває судно;