УГОДА
між Кабінетом Міністрів України і Урядом Латвійської Республіки про торговельне судноплавство

 

(Угоду ратифіковано Законом
N 818-XIV від 02.07.99)

 

Кабінет Міністрів України і Уряд Латвійської Республіки (надалі - Договірні Сторони),

 

бажаючи укріпляти і розвивати дружні стосунки та співробітництво між обома країнами в галузі торговельного судноплавства,

 

погодились з наступним:

 

Стаття 1.
Терміни

 

У цій Угоді:

 

а) термін "судно Договірної Сторони" означає будь-яке судно, яке внесене до суднового реєстру або іншого відповідного офіційного переліку цієї Договірної Сторони і несе прапор держави цієї Договірної Сторони відповідно до її правових приписів. Цей термін не включає військові кораблі, рибопромислові, гідрографічні, науково-дослідні, судна для прогулянок та інші судна, що не використовуються у комерційних інтересах;

 

б) термін "член екіпажу" означає капітана і будь-яку іншу особу, дійсно зайняту під час рейсу на борту судна виконанням обов'язків, що пов'язані з експлуатацією судна чи обслуговуванням на ньому, та яка включена до суднової ролі;

 

в) термін "компетентні влади" стосовно України означає Міністерство транспорту України або уповноважена цим Міністерством особа чи організація, стосовно Латвійської Республіки - Міністерство сполучення Латвійської Республіки або уповноважена цим Міністерством особа чи організація;

 

г) термін "каботажні перевезення" означає перевезення пасажирів або вантажів між портами однієї Договірної Сторони;

 

д) термін "судноплавне підприємство Договірної Сторони" означає будь-яке судноплавне підприємство, його філію чи представництво, що зареєстроване на території держави однієї з Договірних Сторін відповідно до законів і правил цієї держави.

 

Стаття 2.
 Міжнародне судноплавство

 

Договірні Сторони надають всемірне сприяння щодо здійснення принципів свободи торговельного мореплавства і утримуються від будь-яких дій, які могли б завдати шкоди розвитку міжнародного судноплавства.

 

Стаття 3.
Двостороннє судноплавство

 

1. Договірні Сторони надають сприяння щодо розвитку двостороннього торговельного судноплавства, керуючись при цьому принципами рівності прав та взаємної вигоди.

 

2. Договірні Сторони сприяють співпраці між їхніми судноплавними, фрахтовими та іншими підприємствами й організаціями, що пов'язані з судноплавством, при здійсненні ними двосторонніх перевезень вантажів і пасажирів.

 

Стаття 4.
Морські перевезення

 

1. Договірні Сторони погоджуються:

 

а) сприяти участі суден Договірних Сторін у морських перевезеннях між їхніми портами;

 

б) співпрацювати щодо усунення перешкод, які могли б утруднити розвиток перевезень між їхніми портами;

 

в) не перешкоджати суднам іншої Договірної Сторони брати участь у перевезенні між своїми портами і портами третіх країн.

 

2. Положення пункту 1 цієї Статті не зачіпають права суден третіх країн брати участь у перевезеннях між портами Договірних Сторін.

 

Стаття 5.
Судноплавна підприємницька діяльність

 

Договірні Сторони в межах свого національного законодавства надають взаємне сприяння судноплавним і пов'язаним із судноплавством підприємствам та комерційним організаціям іншої Договірної Сторони при відкритті ними судноплавних ліній між їхніми портами, а також у заснуванні представництв і створенні спільних підприємств на території своєї держави.

 

Стаття 6.
Податок на доходи

 

Сплачування податків на доходи судноплавного підприємства однієї Договірної Сторони на території держави іншої Договірної Сторони здійснюється відповідно до положень Конвенції між Урядом України і Урядом Латвійської Республіки про уникнення подвійного оподаткування і попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно.

 

Стаття 7.
Режим найбільшого сприяння

 

1. Кожна Договірна Сторона надає суднам іншої Договірної Сторони режим найбільшого сприяння стосовно вільного доступу в порти, надання місць біля причалів, використання портів для посадки та висадки пасажирів, навантаження і розвантаження вантажів, сплати корабельних та інших портових зборів і послуг, що пов'язані з морським судноплавством.

 

2. Умови, що передбачені у пункті 1 цієї Статті, надаються кожною Договірною Стороною суднам під прапором третіх країн, які експлуатуються морськими судноплавними підприємствами іншої Договірної Сторони. Інформацією про такі судна Договірні Сторони обмінюються окремо.

 

3. Положення пунктів 1 і 2 цієї Статті:

 

а) не поширюються на порти та частини портів, що закриті для заходження іноземних суден;

 

б) не застосовуються до діяльності, яка резервується кожною Договірною Стороною для своїх підприємств чи організацій, включаючи, зокрема, каботажні перевезення, рятувальні роботи та буксирування;

 

в) не застосовуються до правил про обов'язкову лоцманську проводку.

 

Стаття 8.
Національне морське судноплавство

 

1. Кожна Договірна Сторона в межах свого національного законодавства вживає всі необхідні заходи для полегшення та прискорення морських перевезень, запобігання затримки суден у портах, що не викликані необхідністю, і максимально можливого прискорення та спрощення здійснення митних та інших формальностей у портах.

 

2. Договірні Сторони зобов'язуються сприяти уніфікації суднових та інших документів відповідно до вимог міжнародних стандартів.

 

Стаття 9.
Суднові документи

 

1. Суднові документи, що видані чи визнані однією з Договірних Сторін і знаходяться на борту, визнаються й іншою Договірною Стороною, якщо вони не суперечать міжнародним правовим нормам.

 

2. Судна однієї Договірної Сторони, що забезпечені належним чином виданими документами, відповідно до вимог міжнародних конвенцій про обмір суден, звільняються від нового обміру в портах іншої Договірної Сторони. Ці документи приймаються за основу при нарахуванні портових зборів.

 

   Стаття 10.
Документи моряків

 

1. Кожна Договірна Сторона надає власнику чинного посвідчення особи моряка права, які вказані у Статтях 11 та 12 цієї Угоди, якщо це посвідчення особи видано компетентними владами іншої Договірної Сторони, і відповідає Конвенції про полегшення міжнародного судноплавства 1965 року та її Додатка, або Конвенції N 108 Міжнародної Організації Праці про національні посвідчення осіб моряків.

 

Такими посвідченнями особи є:

 

а) стосовно України - посвідчення особи моряка чи паспорт моряка;

 

б) стосовно Латвійської Республіки - книжка моряка.

 

  Стаття 11.
Права перебування моряків

 

1. Власнику посвідчення особи моряка, згаданого в Статті 10 цієї Угоди, дозволяється:

 

а) під час перебування судна однієї Договірної Сторони в порту іншої Договірної Сторони в ролі члена екіпажу без візи зійти на берег і тимчасово знаходитись на території держави іншої Договірної Сторони, дотримуючись при цьому її національного законодавства;

 

б) після завершення роботи в ролі члена екіпажу судна однієї Договірної Сторони в порту іншої Договірної Сторони залишити своє судно і стати до роботи в ролі члена екіпажу на інше судно, що експлуатується судноплавним підприємством першої Договірної Сторони, або прослідувати до нового місця роботи;

 

в) перебування в лікарні на території держави іншої Договірної Сторони протягом часу, необхідного для стаціонарного лікування.

 

2. Член екіпажу судна однієї Договірної Сторони при сходженні на берег у порту іншої Договірної Сторони та поверненні на своє судно може підлягати контролю, встановленому правилами цього порту і чинним законодавством цієї держави.

 

  Стаття 12.
Права транзиту моряків

 

Власник посвідчення особи моряка, згаданого в Статті 10 цієї Угоди, виданого однією Договірною Стороною, може в'їжджати або прямувати через територію держави іншої Договірної Сторони з метою прибуття на своє судно, повернення до своєї країни чи з іншою метою, прийнятною для іншої Договірної Сторони, дотримуючи при цьому національного законодавства цієї держави.

 

Стаття 13.
Права перебування іноземців

 

1. При дотриманні положень Статей 10, 11 і 12 цієї Угоди, стосовно в'їзду, перебування та виїзду іноземців, на території держави кожної Договірної Сторони зберігають чинність її правові акти.

 

2. Кожна Договірна Сторона зберігає за собою право відмовити у в'їзді та перебуванні на території своєї держави особам, яких вона вважає небажаними.

 

Стаття 14.
Судовий розгляд

 

1. Судові влади однієї Договірної Сторони не прийматимуть до розгляду позови, які випливають з договору найму на роботу в ролі члена екіпажу судна іншої Договірної Сторони.

 

2. Судна та члени екіпажів будь-якої з Договірних Сторін під час їх перебування у внутрішніх водах чи територіальному морі іншої Договірної Сторони додержуються національного законодавства цієї країни. Влади будь-якої з Договірних Сторін не втручаються у внутрішні справи суден іншої Договірної Сторони під час їх перебування у внутрішніх водах чи територіальному морі цієї держави, за винятком випадків, зазначених у міжнародних морських конвенціях, учасницями яких є обидві Договірні Сторони, та двосторонніх договорах, укладених між Договірними Сторонами.

 

3. У разі, якщо член екіпажу судна однієї Договірної Сторін під час перебування його судна у внутрішніх водах чи територіальному морі іншої Договірної Сторони на борту свого судна вчинив злочин, то судові влади прибережної держави не переслідують його за законом без згоди компетентної посадової особи дипломатичної чи консульської служби держави прапора, крім випадків, коли:

 

а) наслідки злочину поширюються на територію держави, в якій перебуває судно;

 

б) злочин тягне за собою порушення громадського порядку та безпеки цієї держави чи порушення установленого порядку в її територіальному морі;

 

в) злочин вчинено проти будь-якої особи, яка не є членом екіпажу цього судна;

 

г) переслідування є необхідним для припинення незаконного транспортування і торгівлі наркотичними засобами та психотропними речовинами;

 

д) від капітана судна чи представника дипломатичної або консульської служби держави прапора надійшла заява про допомогу.

 

4. У випадках, зазначених у пункті 3 цієї Статті, прибережна держава на прохання капітана судна, до вжиття будь-яких заходів повідомляє дипломатичну або консульську посадову особу держави прапора і сприяє встановленню контакту між нею та екіпажем судна. У вельми термінових випадках це повідомлення може бути зроблено водночас з вжиттям відповідних заходів.

 

5. Положення пункту 3 цієї Статті не зачіпають право кожної Договірної Сторони на контроль і розслідування відповідно до її національного законодавства.

 

Стаття 15.
Випадки лиха на морі

 

1. Якщо судно однієї Договірної Сторони зазнало лиха чи корабельної аварії у внутрішніх водах чи територіальному морі іншої Договірної Сторони, то ця Договірна Сторона надає всіляку допомогу потерпілому судну, його екіпажу, пасажирам і вантажу, надаючи їм таку ж перевагу та пільги, які за таких випадків надаються цією Договірною Стороною своїм суднам, їх екіпажу пасажирам і вантажу, та про те що трапилось, негайно повідомляє державі прапора потерпілого судна.

 

2. Предмети, що врятовані з судна, згаданого у пункті 1 цієї Статті, не оподатковуються ніяким митом, якщо ці предмети не призначені для використання чи споживання на території прибережної держави.

 

Стаття 16.
Спільна Комісія

 

1. Договірні Сторони продовжуватимуть докладати зусиль щодо підтримки й розвитку ефективних ділових відносин між їхніми компетентними владами, а також заохочувати розвиток ділових контактів між їхніми відповідними підприємствами та організаціями, зокрема, з метою:

 

а) ефективного використання морського торговельного флоту і портів, розширення економічних і науково-технічних зв'язків та обміну досвідом;

 

б) обміну думками стосовно діяльності в міжнародних організаціях, які займаються питаннями торговельного судноплавства, та участі в міжнародних договорах з морського транспорту.

 

2. Для здійснення цілей, зазначених у пункті  1 цієї Статті, і спостереження за застосуванням даної Угоди створюється Спільна Комісія, яка буде обговорювати питання, що представляють взаємний інтерес і випливають при застосуванні цієї Угоди, зокрема, питання двостороннього торговельного судноплавства, а також спільні питання міжнародного торговельного судноплавства.

 

3. Для обговорювання окремих питань, поданих на розгляд Спільній Комісії, та відпрацювання відповідних рекомендацій Спільна Комісія може створювати робочі групи.

 

4. Спільна Комісія збирається на прохання однієї з Договірних Сторін. Місце проведення засідання та його порядок денний визначаються за узгодженням між компетентними владами Договірних