УГОДА

про морське торгове судноплавство між Урядом України і Урядом Ісламської Республіки Іран

 

(Угоду ратифіковано Законом N 2995-III від 17.01.2002)

 

 

Уряд України і Уряд Ісламської Республіки Іран, які надалі іменуються "Договірні Сторони",

 

бажаючи забезпечити гармонічний розвиток морського торгового судноплавства між двома країнами,

 

з метою активізації співробітництва в галузі торгівлі і судноплавства,

 

дотримуючись міжнародних принципів свободи торгового мореплавання,

 

вирішили укласти цю Угоду і погодились з нижчевикладеним:

 

Стаття 1

 

З метою цієї Угоди:

 

1. Термін "судно Договірної Сторони" означатиме будь-яке торгове судно, яке включено до суднового реєстру відповідно до внутрішнього законодавства Договірної Сторони і плаває під її прапором, за винятком:

 

а) військових кораблів;

 

б) суден, які перебувають на службі у збройних силах;

 

в) дослідних суден (гідрографічних, океанографічних і наукових);

 

г) рибальських суден;

 

д) суден, які виконують неторговельні функції (яхти, кораблі-госпіталі та ін.).

 

2. Термін "член екіпажу" означатиме будь-яку особу на борту судна будь-якої з Договірних Сторін, яка виконує функції, зв'язані з управлінням, роботою і технічним обслуговуванням судна і включена до суднової ролі.

 

3. Компетентними морськими органами є:

 

- в Україні - Міністерство транспорту;

 

- в Ісламській Республіці Іран - Міністерство шляхів і транспорту.

 

Стаття 2

 

Ця Угода поширюється на територію України і територію Ісламської Республіки Іран.

 

 Стаття 3

 

Співробітництво між Україною і Ісламською Республікою Іран в галузі морського торгового судноплавства грунтуватимуться на принципах рівноправності, поваги національного суверенітету, взаємної вигоди і інтересів.

 

Стаття 4

 

Відповідно до статті 3 цієї Угоди Договірні Сторони допомагатимуть один одному в установленні контактів між їхніми організаціями і владами, які відповідають за морську транспортну діяльність.

 

Стаття 5

 

1. Договірні Сторони співробітничатимуть і допомагатимуть один одному в розвитку морського торгового судноплавства між їхніми країнами і з цією метою погодились:

 

а) заохочувати участь українських і іранських суден в перевезеннях вантажів між портами двох Договірних Сторін і співробітничати в усуненні можливих перешкод, які можуть утруднити розвиток цих перевезень;

 

б) не перешкоджати суднам, які плавають під прапором однієї з Договірних Сторін брати участь в перевезеннях вантажів між портами однієї з Договірних Сторін і портами третіх країн.

 

2. Положення пункту 1 цієї статті не обмежують права суден, які плавають під прапором третіх країн, брати участь в морських перевезеннях між портами двох Договірних Сторін.

 

Стаття 6

 

1. Кожна Договірна Сторона ставитиметься до суден іншої Договірної Сторони, їхніх екіпажів, пасажирів і вантажів на їх борту так само, як вона ставиться до своїх національних суден, які беруть участь в міжнародних перевезеннях, стосовно:

 

а) вільного доступу до їхніх територіальних вод і морських портів;

 

б) стоянки суден в портах і використання портових засобів для навантажувально-розвантажувальних робіт;

 

в) посадки і висадки пасажирів;

 

г) отримання послуг, зв'язаних з морським торговим судноплавством, а також комерційними операціями.

 

2. Положення пункту 1 цієї статті не застосовуватимуться до:

 

а) діяльності, яка відповідно до внутрішнього законодавства кожної Договірної Сторони резервується для їх власних підприємств і організацій;

 

б) правил в'їзду і перебування іноземців на території кожної з Договірних Сторін;

 

в) правил, які обумовлюють обов'язкове лоцманське проводження іноземних суден;

 

г) портів, що закриті для іноземних суден.

 

Стаття 7

 

Договірні Сторони в межах їхніх законодавств і портових правил вживають всіх необхідних заходів для того, щоб полегшити і заохотити морські перевезення, уникнути непотрібних затримок в своїх портах суден, які плавають під прапором іншої Договірної Сторони відповідно до вимог міжнародних конвенцій.

 

Стаття 8

 

 1. Свідоцтво на право плавання під прапором і мірильні свідоцтва, а також інші суднові документи, які видані або визнані компетентними владами однієї з Договірних Сторін, визнаватимуться владами іншої Договірної Сторони відповідно до вимог міжнародних конвенцій.

 

2. Судна кожної з Договірних Сторін, забезпечені мірильними свідоцтвами, визнаними як відповідно до пункту 1 цієї статті, так і відповідно до вимог міжнародних конвенцій, звільнятимуться від подальшого переобміру в портах іншої Договірної Сторони.

 

3. Розрахунок портових податків і зборів здійснюватиметься на підставі мірильних свідоцтв судна, обумовлених пунктом 1 цієї статті.

 

Стаття 9

 

Договірні Сторони визнають посвідчення особи членів екіпажів, які видані і визнані їхніми компетентними владами. Такими посвідченнями особи є:

 

- для членів екіпажів України: Посвідчення моряка України;

 

- для членів екіпажів Ісламської Республіки Іран: Книжка моряка.

 

Стаття 10

 

Договірні Сторони застосовуватимуть положення Женевської конвенції 108 стосовно посвідчень особи моряків.

 

Стаття 11

 

Кожна Договірна Сторона надаватиме всю можливу медичну допомогу членам екіпажів іншої Договірної Сторони відповідно до її внутрішнього законодавства і правил.

 

Стаття 12

 

1. Якщо судно однієї з Договірних Сторін сяде на мілину, буде викинуте на берег або зазнає аварії біля берегів країни іншої Договірної Сторони, то цьому судну і його вантажу буде надано допомогу і захист, які надаються національним суднам цієї країни і їх вантажам.

 

Екіпажу і пасажирам судна, яке зазнало аварії, в будь-який час буде надано допомогу, сприяння і захист, які надаються національним суднам країни, в територіальних водах якої відбулася аварія, а витрати будуть стягнуті іншою стороною відповідно до укладених між ними договорів.