УГОДА

між Урядом України і Урядом Держави Ізраїль з питань мореплавства і морських перевезень

 

(Угоду ратифіковано Законом N 2994-III від 17.01.2002)

 

Уряд України і Уряд Держави Ізраїль, (тут і далі Договірні Сторони);

 

Бажаючи розвивати торговельне мореплавство між двома країнами на засадах рівних прав і взаємної вигоди;

 

З метою подальшого розвитку співробітництва у сфері мореплавства; а також

 

Прагнучи поглиблення комерційних і економічних відносин між двома країнами;

 

Погодились про таке:

 

Стаття 1

 

У цій Угоді:

 

1. Термін "судна" означає:

 

а) торговельні судна, під національним прапором однієї з Договірних Сторін, що зареєстровані на території цієї Договірної Сторони і такі, що використовуються у міжнародних морських перевезеннях;

 

б) торговельні судна третіх країн, чий прапор є прийнятним для іншої Договірної Сторони, що керуються судноплавними підприємствами будь-якої Договірної Сторони і що зазначені у Додатку до цієї Угоди, а також такі, що мають спеціальні посвідчення відповідного компетентного органу.

 

Договірні Сторони інформують одна одну по дипломатичних каналах про будь-які зміни у своїх відповідних переліках суден у Додатку.

 

Цей термін не включає військові судна та інші судна некомерційного призначення.

 

2. Термін "члени екіпажу" означає капітана та інших осіб, що працюють або обслуговують на борту судна на протязі рейсу, що мають посвідчення відповідно до Статті 4 цієї Угоди і прізвища яких включені до суднової ролі цього судна.

 

3. Термін "судноплавні підприємства" означає комерційні підприємства, зареєстровані на території будь-якої Договірної Сторони, які мають своє місце здійснення фактичного контролю і управління на території цієї Договірної Сторони, володіють судном і зайняті у міжнародних морських перевезеннях.

 

Стаття 2

 

1. Кожна Договірна Сторона гарантує суднам іншої Договірної Сторони режим найбільшого сприяння у відношенні вільного доступу в порти, сплачення портових зборів, оподаткування, виконання митних, карантинних, швартовних, перешвартовних процедур, навантаження/розвантаження вантажів, включаючи видання необхідної відповідної документації, посадки/висадки пасажирів, а також постачання продуктів харчування суднам, членам екіпажів суден і пасажирам.

 

2. Портові споруди, включаючи споруди навігаційного призначення і лоцманська служба однієї Договірної Сторони будуть забезпечуватися для суден іншої Договірної Сторони відповідно до режиму найбільшого сприяння.

 

3. Положення пункту 2 цієї Статті:

 

а) не стосуються портів, не відкритих для заходжень іноземних суден;

 

б) не стосуються діяльності, зарезервованої кожною Договірною Стороною для їх організацій та підприємств, включаючи, зокрема, національний каботаж та океанське рибальство;

 

в) не стосуються правил щодо в'їзду та перебування іноземців.

 

Стаття 3

 

1. Документи, що засвідчують національність суден, обмірні свідоцтві та інші суднові документи, видані або визнані однією з Договірних Сторін, визнаються іншою Договірною Стороною.

 

2. Судна кожної з Договірних Сторін, забезпечені обмірними свідоцтвами, виданими відповідно до міжнародної Конвенції про вимір суднового тоннажу 1969 року, не підлягають повторному обмірові тоннажу в портах іншої Договірної Сторони.

 

 Стаття 4

 

1. Договірні Сторони визнають посвідчення особи моряків, які видані компетентними органами іншої Договірної Сторони, і гарантують власникам таких посвідчень права, які передбачені Конвенцією про полегшення міжнародних морських перевезень (1965) і принципами Конвенції МОП N 108 (1958) про національні посвідчення особи моряків.

 

Такими посвідченнями особи є:

 

- для членів екіпажів українських суден - Посвідчення особи моряка або Паспорт моряка;

 

- для членів екіпажів ізраїльських суден - Книжка моряка.

 

2. Для членів екіпажів, які є громадянами третіх країн і найняті на судно однієї Договірної Сторони, чинними документами є документи моряків, видані відповідними владами третіх країн, якщо згідно з законодавством і чинними правилами іншої Договірної Сторони вони є достатніми для визнання як паспорт або документ, який його замінює. Коли такі члени екіпажу знаходяться за межами своїх суден, вони також повинні мати посвідчення, що підтверджують їх роботу на борту судна.

 

3. Договірні Сторони зберігають, однак, своє право відмовити у в'їзді на свої території будь-якій особі, яка має вищезазначене посвідчення особи моряка, яку вони визнають небажаною.

 

Стаття 5

 

1. Якщо судно однієї з Договірних Сторін зазнає корабельної аварії, сяде на мілину, буде викинуте на берег або зазнає будь-якої іншої аварії біля берегів іншої Договірної Стороні, судно і вантаж на території останньої Договірної Сторони користуються таким самим ставленням, як і її власні судна і вантажі.

 

2. Екіпажу і пасажирам, а також самому суднові та його вантажу в будь-який час буде надано захист і допомогу в тому ж обсязі, як і в разі зі своїм національним судном.

 

3. Положення цієї Статті не стосуються прав однієї з Договірних Сторін або уповноважених цією Договірною Стороною на відповідну компенсацію за будь-які дії, вжиті для врятування судна, або будь-яку допомогу, надану судну, екіпажу, пасажирам і вантажу.

 

4. Якщо судно зазнало пошкоджень, вантаж і майно, вивантажені або врятовані з судна у випадках, зазначених у пункті  1 цієї Статті, не обкладаються ніяким митом за умови, що їх доставлено на територію іншої Договірної Сторони не для використання чи споживання.

 

Стаття 6

 

Для виконання умов цієї Угоди компетентними органами Договірних Сторін є:

 

Від Уряду України - Міністерство транспорту;

 

Від Уряду Держави Ізраїль - Міністерство транспорту.

 

Стаття 7

 

Договірні Сторони намагаються:

 

а) сприяти участі суден обох Договірних Сторін у двосторонніх торговельних перевезеннях згідно з торговельними контрактами.

 

З цією метою вони, зокрема, заохочуюсь створення спільних морських ліній відповідно до принципів рівності і взаємної вигоди;

 

б) застосовувати однакові умови суднам кожної Договірної Сторони в торговельних перевезеннях між портами іншої Договірної Сторони і портами третіх країн.

 

Умови цієї Статті не обмежують право суден третіх країн брати участь у перевезеннях вантажів морської торгівлі між портами Договірних Сторін.

 

Стаття 8

 

Договірні Сторони в межах їх національного законодавства докладають зусиль щодо підтримки і розвитку ефективного співробітництва між владами і комерційними організаціями, що працюють у галузі торговельних перевезень у цих країнах. Зокрема, Договірні Сторони погоджуються підтримувати взаємні консультації та обмін інформацією між їх відповідними судноплавними організаціями і підприємствами.

 

Стаття 9

 

Будь-який спір щодо тлумачення або застосування цієї Угоди вирішується шляхом взаємної згоди між компетентними органами двох