УГОДА

між Кабінетом Міністрів України і Урядом Французької Республіки про морське торговельне судноплавство

 

(Угоду схвалено і подано на ратифікацію
Постановою КМ N 1525 від 16.11.2001)

 

 

Кабінет Міністрів України і Уряд Французької Республіки, надалі "Договірні Сторони",

 

бажаючи розвивати морське торговельне судноплавство між двома країнами на засадах рівності і взаємної вигоди;

 

з метою подальшого розвитку міжнародного торговельного судноплавства на засадах принципів свободи мореплавства;

 

приймаючи до уваги членство України і Французької Республіки в Міжнародній морській організації, Міжнародній організації праці і участь в Угоді про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими співтовариствами,

 

домовились про наступне:

 

 Стаття 1

 

Метою цієї Угоди є:

 

- регулювання і розвиток взаємовідносин між двома державами в сфері торговельного судноплавства,

 

- забезпечення тісного співробітництва у сфері торговельного судноплавства,

 

- уникнення дій, перешкоджаючих нормальному розвиткові морських перевезень,

 

- сприяння загальному розвиткові торговельних і економічних відносин між двома державами.

 

 Стаття 2

 

У цій Угоді:

 

1. Термін "Судно Договірної Сторони" означає будь-яке судно, що зареєстроване на території цієї Договірної Сторони і несе її прапор згідно з національним законодавством. Термін "Судно Договірної Сторони", однак, не включає:

 

- військові кораблі та інші державні судна, які збудовані і використовуються за некомерційним призначенням,

 

- рибальські судна.

 

2. Термін "Член екіпажу судна" означає капітана або будь-яку особу, яка зайнята під час рейсу на борту судна виконанням обов'язків, що пов'язані з експлуатацією й обслуговуванням судна, та чиє ім'я включене до суднової ролі.

 

 Стаття 3

 

1. Ця Угода застосовується на території України і Франції, яка включає їхні територіальні води.

 

2. Кожна Договірна Сторона забезпечує суднам іншої Договірної Сторони таке саме ставлення, як і до власних суден у частині вільного доступу в порти, використання портів для навантаження і розвантаження вантажів, посадки і висадки пасажирів, здійснення звичайних комерційних операцій і користування всіма навігаційними послугами, а також у відношенні сплачення портових зборів і стягнень.

 

3. Положення пункту 2 цієї Статті:

 

а) не поширюються на порти, закриті для заходу іноземних суден;

 

б) не поширюються на види діяльності, що зарезервовані кожною з Договірних Сторін для своїх організацій і підприємств, зокрема на національний каботаж і морське рибальство;

 

в) не зобов'язують Договірну Сторону розповсюджувати на судна іншої Договірної Сторони виключення з обов'язкової лоцманської проводки, що надаються своїм власним суднам;

 

г) не торкаються правил в'їзду і перебування іноземців.

 

 Стаття 4

 

1. Договірні Сторони вживуть у межах своїх законів і правил усіх можливих заходів для скорочення перебування суден у своїх портах і спрощення адміністративних, митних і карантинних формальностей, чинних у цих портах.

 

2. В питаннях міжнародних морських перевезень Договірні Сторони зобов'язуються ефективно застосовувати принцип вільного доступу до ринку послуг торговельного судноплавства і пов'язаних з ним послуг на комерційних засадах у відношенні регулярних лінійних і трампових перевезень.

 

 Стаття 5

 

1. Документи, що підтверджують національність суден, обмірні свідоцтва та інші суднові документи, видані або визнані однією з Договірних Сторін, визнаватимуться іншою Договірною Стороною.

 

2. Судна кожної з Договірних Сторін, забезпечені обмірними свідоцтвами, виданими відповідно до міжнародної Конвенції про вимір суднового тоннажу 1969 року, звільнюються від повторного вимірювання тоннажу в портах іншої Договірної Сторони.

 

   Стаття 6

 

Кожна Договірна Сторона визнає посвідчення особи моряка, яке видано компетентними органами іншої Договірної Сторони, і гарантує власникам таких посвідчень права, які передбачені Конвенцією про полегшення міжнародного морського судноплавства 1965 року і Конвенцією МОП N 108 (1958 року) про національні посвідчення особи моряків.

 

Такими посвідченнями особи є:

 

- для України: Посвідчення особи моряка;

 

- для Французької Республіки: "Професійна книжка моряка".

 

Договірні Сторони зберігають, однак, право відмовити у в'їзді на свою територію будь-якій особі, яка має вищезазначене посвідчення особи моряка і яку вони визнають небажаною.

 

  Стаття 7

 

1. Будь-яка особа, що володіє посвідченням особи, зазначеним у Статті 6, може без візи сходити на берег і перебувати в межах міста, в якому розташований порт заходження, поки судно залишається в цьому порту, якщо її внесено до суднової ролі та в список екіпажу, поданий капітаном судна адміністрації порту. Як при сходженні на берег, так і при поверненні на судно ця особа підлягає чинному контролю.

 

2. Будь-яка особа, що володіє посвідченням особи, виданим однією з Договірних Сторін і зазначеним у Статті 6, має право незалежно від транспортного засобу в'їжджати на територію іншої Договірної Сторони для посадки на своє судно, переходу до іншого судна або повернення в свою країну.

 

3. В усіх випадках, зазначених у параграфі 2, посвідчення особи повинні мати візу іншої Договірної Сторони. Така віза надається якомога скоріше.

 

4. Якщо член екіпажу, що володіє посвідченням особи, зазначеним у Статті 6, сходить на берег в порту іншої Договірної Сторони з причини здоров'я або з іншої причини, прийнятної для Компетентних влад, останні дають необхідний дозвіл для зазначеної особи на перебування на своїй території в разі госпіталізації і на повернення до своєї країни помешкання, або на прямування до іншого порту для посадки на судно будь-яким транспортним засобом.

 

5. Без порушення положень Статей 6 і 7 положення правил в'їзду, перебування і виїзду іноземців, що діють на територіях Договірних Сторін, лишаються чинними.

 

 Стаття 8

 

1. Юридичні органи Договірних Сторін не прийматимуть до розгляду позови, що виникають з угоди найму в ролі члена екіпажу судна іншої Договірної Сторони без згоди компетентної дипломатичної або консульської посадової особи іншої Договірної Сторони за винятком якщо член екіпажу є громадянином країни порту.

 

2. У випадку, якщо член екіпажу судна однієї Договірної Сторони здійснить злочин на борту судна, що перебуває в територіальних водах іншої Договірної Сторони, власті останньої не переслідуватимуть його без згоди компетентної дипломатичної чи консульської офіційної особи країни прапора судна, якщо:

 

а) наслідки злочину не розповсюджуються на територію держави, в якій перебуває судно;

 

б) злочин не порушує громадський порядок держави чи її безпеку;

 

в) злочин за законами цієї Договірної Сторони не розглядається як тяжкий злочин;

 

г) злочин не здійснено проти будь-якої особи, крім членів екіпажу цього судна.

 

д) злочин не пов'язаний з незаконним перевезенням наркотичних засобів або психотропних речовин.

 

3. Положення пункту 2 цієї Статті не обмежують права контролю і розслідування, які власті кожної Договірної Сторони мають згідно зі своїм законодавством.

 

 Стаття 9

 

Договірні Сторони вживатимуть всіх необхідних заходів для репатріації членів екіпажів, зазначених в пункті 2 Статті 2 цієї Угоди.

 

 Стаття 10

 

1. Якщо судно однієї з Договірних Сторін зазнає корабельної аварії, буде викинуте на берег, сяде на мілину або зазнає іншої аварії біля берегів іншої Договірної Сторони, судно і вантаж на території цієї іншої Договірної Сторони отримають таке ж ставлення, як і її власні судна і вантажі.

 

2. Екіпаж і пасажири, а також саме судно і його вантаж у будь-який час отримають допомогу і сприяння в тому ж обсязі, як і у випадку з національним судном.

 

3. Положення цієї Статті не стосуються права однієї з Договірних Сторін або уповноважених цією Договірною Стороною на компенсацію за будь-які дії, вжиті для врятування судна, або будь-яку допомогу, надану судну, екіпажу, пасажирам і вантажу.

 

4. Якщо судно зазнало пошкоджень, вантаж і майно, вивантажені або врятовані з судна у випадках, зазначених у пункті  1 цієї Статті, не обкладатимуться ніяким митом за умови, що вони доставлені на територію іншої Договірної Сторони не для використання чи споживання.

 

 Стаття 11

 

Для виконання умов цієї Угоди компетентними органами

 

Договірних Сторін є:

 

Від Уряду України - Міністерство транспорту.

 

Від Уряду Французької Республіки - Міністерство обладнання,